Виставка у Національному музеї ім. Тараса Шевченка

В. Кабаченко обдарований здатністю втілювати в живописі ментальність українського народу. У його індивідуальному міфі поєднуються особисті переживання із колективною «прапам’яттю», що виринає з глибин підсвідомості. 

Кредо художника: «Створювати гармонію всесвіту з елементів, які я бачу!» (Космос з хаосу — космогонія). Враховуючи міфологізм художнього мислення В. Кабаченка, можна визначити його відношення до символу «як до універсального способу кореляції сутнісного та екзистенціального буття, як парадоксальної змістової структури, в котрій нескінченне виражається в конечному, вічне — у тимчасовому» (за словами відомого культуролога В. М. Топорова).

У творчості Володимира Кабаченка проявлене міфопоетичне світосприйняття. Слідом за майстрами старшого покоління Одеси та Миколаєва: В. Алтанцем, А. Антонюком, Ю. Коваленком, М. Степановим — він продовжує лінію традиціоналізму в сучасному образотворчому мистецтві Одеси. У композиціях В. Кабаченка переплелися основи язичницького і християнського світосприйняття.