В межах проєкту «Веселкова країна», бібліотека ім. М. Костомарова провела пізнавальне заняття «Наша мова солов’їна» у дитячому садочку №467
Мій край чудовий – Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
Ми – українці! Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою, бо наша мова: мелодійна та неповторна, яка увібрала в себе гомін полів, лісів, морів нашого рідного краю. Вона переткана калиною, барвінком та вишневим цвітом. Щоб діти відчули всю красу та багатство нашої мови, працівники бібліотеки ім. М. Костомарова вирушили до дитячого садочка №467 – майбутнього України.
9 листопада святковий день для всіх, хто шанує та плекає українську мову – День української писемності та мови. Не дивлячись на те, що це одне з наймолодших державних свят (його запроваджено 1997 року), українська мова своїм корінням сягає у сиву давнину. З часу винайдення писемності, фактично почався період документальної історії людства, бо стало можливим передавати не тільки усну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг – означало володіти цілим багатством. Тому наше молоде, сучасне покоління можна вважати найбагатшим з усіх поколінь існування людства.
Тяжко на серці, коли посварився з другом і перепрошувати своїми словами часом непросто. І, на допомогу приходить мирилки – не великі віршики, які швидко поліпшують настрій, відновлюють дружбу та збагачують нашу мову. Декілька мирилок бібліотекарі разом з малечею змогли вивчити. Не обминули увагою під час заняття і культуру спілкування. Пригадуючи слова вітання та побажання, звертання або запрошення тендітні дівчатка та веселі хлопці-козачата промовляли чудові та лагідні слова: «Щире вітання!», «Високоповажне товариство!», «Будьте ласкаві!», «Щиро дякую!» – ще раз підтверджують, що наша мова солов’їна, дуже мелодійна, мов вишиванка заквітчана різнобарвними візерунками.
Рідна мова – основа основ духовної культури народу, важливий місточок, за допомогою якого здійснюється зв’язок часів, зв’язок поколінь. Рідний край, народні звичаї, державні символи України – все це дороге та близьке серцю кожної людини. Наші маленькі українці дізнались багато чого цікавого і корисного та змогли показати свою любов до своїх батьків, родини, друзів та батьківщини, зробивши жовто-блакитне серце, яке наповнене багатьма маленькими сердечками. Та це ще не все. Їхні маленькі долоньки «обійняли» велике серце, підтверджуючи, що тільки в дружбі та єдності наша сила і майбутнє! А з собою додому маленькі вихованці понесли часточку великої любові у вигляді жовто-блакитного смайлика-сердечка!
Нашою мовою: мовлять, речуть, розмовляють, говорять, балакають, оповідають, кажуть, моралізують, гомонять, бовкають, гаркають, гиркають, лепечуть, белькотять оточуючі нас люди… У якій мові є ще така багата емоційно-психологічна лексика, яка дозволяє описати дію і статус, стан і вік людини? Тільки в нашій мові! Тому, будемо вчити мову, прислухатися як вона звучить, розмовляти так, щоб все наше оточення мало бажання її вивчити.
https://biblio-nivki.blogspot.com/2019/11/Nasha-mova-solovyina.html