Година пам’яті «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» в дитячому відділі бібліотеки ім. І. Котляревського
Щороку травневі дні несуть з собою спогади про трагічні події Другої світової війни. 15 травня у дитячому відділі бібліотеки відбулася година пам’яті з читачами, учнями 7 класу СШ № 28.
Під час заходу школярі познайомилися зі сторінками історії, дізналися про події воєнного лихоліття, послухали розповідь про мак як символ Дня пам’яті і примирення, що він означає і чому саме він є символом жертв війни в Україні. Діти вшанували хвилиною мовчання пам’ять всіх загиблих у боротьбі з нацизмом у роки війни.
Цього дня в читальній залі панувала особлива атмосфера, адже завітали надзвичайно почесні гості - Надія Іванівна Слєсарєва, член Української спілки в'язнів жертв нацизму, голова правління ГО "Жіночий центр "Надія", повний кавалер ордена Княгині Ольги. Вона носить почесне звання "Свідок історії" від Інституту Національної пам'яті Польщі, співавторка та редакторка серії видань "Пам'ять заради майбутнього". А також її донька Людмила Слєсарєва, громадська активістка, член НСЖУ, автор багатьох просвітницьких проектів.
Життя у Надії Іванівни надзвичайно складне: репресована родина в довоєнні роки, сиротинець, голод і знущання над дітьми «ворогів народу», а далі – всиновлення, і ніби все має налагодитися, проте починається Друга світова війна… Надія Іванівна в підлітковому віці потрапила у пекло нацистських концтаборів і вижила в голоді і нелюдських умовах, важко працюючи. Діти мали змогу переглянути фотографії і документи з власного архіву гості, там була навіть трудова книжка Третього Рейху.
По закінченні війни Надія Іванівна отримала освіту, працювала в будівельній галузі, стала автором понад 150 фахових публікацій, захистила кандидатську дисертацію. Але ж пам’ять про ті страшні роки не полишали її. І Надія Іванівна стала плідно займатися громадською роботою, налагоджувати міжнародні зв’язки щодо в’язнів концтаборів. Саме про роботу в спілці УСВЖН, просвітницькі проекти розповіла Людмила Слєсарєва, донька Н. І. Слєсарєвої, що також багато років займається громадською роботою на цій ниві.
Сподіваємося, що зустріч нікого не залишила байдужим, і була донесена її головна думка - ніколи знову не повинні повторитися ті жахливі сторінки історії, а для цього потрібно завжди про них пам'ятати.