Година пам'яті «Дивився Київ, гнівнолиций Київ, як в полум’ї метався Бабин Яр»

Бабин Яр… Полюс нелюдськості… Наш біль… Наша пам’ять… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю. Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стало символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні.
Трагічним подіям Бабиного Яру була присвячена година пам'яті «Дивився Київ, гнівнолиций Київ, як в полум’ї метався Бабин Яр», що пройшла в бібліотеці ім. О. Матросова за участі заступника директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Ткачука Андрія Платоновича. Його розповідь була  основана на сповнених болю від пережитого спогадах людей, яким тоді вдалося вижити. Історія Діни Пронічевої, яка дивом уціліла під час трагедії в Бабиному Яру підлітки слухали, затамувавши подих. Хвилюючі кадри фото- та відеохроніки із документального фільму «Примари Бабиного Яру» наочно продемонстрували весь трагізм тих подій. Прозвучав і вірш Володимира Сосюри «Бабин Яр», який за радянських часів не був надрукований ні в одній збірці поета. Нарешті заповнюється історичний і суспільний простір, який десятиліттями був недостатньо висвітленим. Цьому сприятиме і Музей «Бабин Яр», який невдовзі має відкритися.
Ми маємо пам’ятати про  Бабин Яр, адже це не тільки трагедія минулого, це урок майбутнім поколінням.