Швидкі зміни в технології, зміни в засобах звукозапису, старіння техніки призвели до швидкого зростання кількості, так званих, електронних відходів. Під поняттям електронні відходи розуміють комп'ютери, побутову електроніку, мобільні телефони та інші пристрої, які були викинуті їхніми початковими власниками. Кожного року у світі збирається близько 50 мільйонів тонн електронних відходів. Світове Агентство охорони навколишнього середовища зазначає, що лише 15-20 % електронних відходів йде на переробку, решта з цієї електроніки надходить безпосередньо на звалища і сміттєспалювальні заводи. В той же час, майже 70 % всіх важких металів на звалищах є відходи з електроніки. Хоча, електронні відходи містять не тільки небезпечні, але й цінні та рідкісні матеріали.
Відпрацьована електроніка є важливою категорією вторинних ресурсів у зв'язку із великою придатністю до безпосереднього повторного використання, ремонту та утилізації матеріалу в усьому світі. Так, європейські виробники електронних приладів зобов’язані безкоштовно приймати відпрацьоване або непридатне для подальшого використання електричне й електронне обладнання, нести відповідальність за його утилізацію, зокрема й фінансову.
Щодо ситуації в Україні, то відповідно до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» небезпечні відходи необхідно збирати окремо від інших видів побутових відходів, а також відокремлювати на етапі збирання чи сортування та передавати спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензії на їх переробку. Інформація про дані підприємства розміщена на офіційному сайті Міністерства екології та природних ресурсів України (
http://www.menr.gov.ua/license ).
