День Соборності в історії українського народу
22 січня 1919 року в столиці України - Києві відбулася подія, якій судилося посісти визначне місце в історії багатовікової боротьби нашого народу за свою волю і незалежність. 22 січня 2014 року весь український народ відзначатиме День Соборності як шану вікопомному Акту злуки, коли були зламані кордони між двома українськими республіками.
Найбільша трагедія народу - це втрата своєї державності. Тому боротьба за національне визволення, відновлення й побудову власної незалежної держави була довготривалим, багатовіковим процесом в Україні. Українські землі, які стали здобиччю Російської та Австро-Угорської імперій після поразки козацької держави, вперше лише через кілька століть отримали реальний шанс визволитися з неволі і збудувати незалежну українську державу під час Першої світової війни у 1914-1918 рр.
У січні 1919 року дві республіки об'єднались у єдину незалежну державу - Українську Народну Республіку. У цей день Директорія урочисто проголосила Універсал соборності. В Акті злуки проголошувалося: "Однині воєдино вливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика України. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежна Українська республіка".
Україна однією з перших серед європейських держав стала на шлях національного визволення, але однією з останніх здобула його. Державне існування України ставало історичним фактом не раз, але не надовго, або й залишалось лише декларованим на папері.
Незважаючи на те, що просторове об'єднання усіх українських земель завершилося лише після другої світової війни, значення 22 січня 1919 року є таким, що саме ця дата справедливо вважається Днем Соборності України. Адже в новітній історії ідея єдності українського народу і українських земель була задекларована саме в цей день: "Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини єдиної України - Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна в Одну Велику Україну. Сповнились відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український нарід, звільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу".
"Цим актом, - писав Голова Директорії і головний отаман військ УНР Симон Петлюра, - Центральна Рада мала завершити велику справу прадідів наших - славних вождів козацьких, які з волі народної змагались вибороти Отчизні нашій самостійність і відновити величність державну, що вславила рід наш ще за старих часів Великої Держави Київської".
Цей день залишиться в історії ще й іншою віхою на шляху до нинішньої незалежності - це прийняття роком раніше Центральною Радою IV Універсалу, яким Україна була проголошена самостійною і незалежною Народною Республікою.
У чому ж значення цих актів? По-перше, ними завершилось оформлення української політичної думки, яка століттями блукала в лабіринті орієнтацій на Литву, Польщу, Росію, Туреччину, Швецію, Австро-Угорщину, Німеччину. Саме Акти 22 січня визначили остаточну орієнтацію на українську державну самостійність. Це була перемога національної ідеї. І по-друге, Україна маніфестувала рішення зібрати розсіяні віками українські землі і спільними зусиллями створити могутню, незалежну державу.