В останню суботу листопада ми відзначаємо страшну сторінку в історії нашого народу – Голодомор 1932-1933 років, заподіяного насильницькою колективізацією, сталінською політикою розкуркулювання, хлібозаготівлями, «червоним терором». Ця трагедія забрала життя від 7 до 10 мільйонів наших земляків.

Цій скорботній даті присвячена виставка-пам’ять «І падав дзвін на цифрі 33». Вона знайомить із жахливими фактами геноциду окупаційної влади проти українського народу, що викликає співчуття, жаль, ненависть до катів. Формується розуміння цінності свободи і незалежності, щоб ніколи не повторилися ті жахливі події.

Історія нас горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє.

Бо там, де пам’ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

Щоб у ранки і теплі й холодні

Не ішли шикуватись хрести,

Щоб не плакали душі голодні,

Свічку-пам’ять свою запали.