100-річчя Української революції – перший досвід українського державотворення у ХХ столітті
Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Проте вона стала самодостатнім історичним явищем із самобутніми специфічними рисами. Революція носила характер національно- та соціально-визвольний. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що зазнала еволюції від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності утвердження власної державної незалежності.
Українська революція має чіткі хронологічні рамки. Її нижня часова межа пов’язана із створенням у березні 1917 року Української Центральної Ради (далі – УЦР) на чолі з Михайлом Грушевським. За короткий час вона перетворилася з представницького органу українського громадського руху на повноцінний парламент Української Народної Республіки (далі – УНР).
Верхня межа Української революції – жовтень-листопад 1921-го, коли масовий антибільшовицький повстанський рух ослаб після поразки Другого Зимового походу армії УНР.
У ході революції український народ уперше в ХХ сторіччі створив незалежну національну державу, яка у формі різних утворень мала всі ознаки незалежної держави: територію, кордони, символи, органи влади, військо, гроші, мову. Уперше після століть бездержавності відбулось об’єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель.
Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах країни розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура. Досвід самостійної соборної України відіграв вирішальну роль у подальшій визвольній боротьбі Українського народу.
Термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Таке означення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка й інших діячів доби. Радянська історіографія викорінювала цю дефініцію, й на події в Україні поширювала поняття “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Водночас українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні.
Українська революція має три етапи:
• березень 1917 – квітень 1918 – утворення та діяльність УЦР, проголошення її Універсалів;
• 29 квітня – 14 грудня 1918 – правління гетьмана Павла Скоропадського;
• грудень 1918 – листопад 1921 – встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху.
У листопаді 100 років тому відбувся Другий Зимовий похід Армії УНР за державність України. 17 листопада 1921 року під селом Малі Міньки та Звіздаль Житомирської області поблизу села Базар у ході Другого зимового походу армії Української Народної Республіки відбувся бій Волинської групи армії УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника з більшовицькими військами – 9-ю Кримською дивізією Григорія Котовського. Півтисячі українців загинуло, ще понад 500 були захоплені в полон. На пропозицію служити радянській владі не погодився жоден з вояків. 359 з них було привселюдно страчено неподалік у Базарі. Під час розстрілу вони співали «Ще не вмерла Україна...». У незалежній Україні подвиг вояків Армії УНР офіційно відзначається з 1991 р.
Герої Базару сьогодні, як і Герої Крут майже через сотню літ після своєї фізичної загибелі, нагадують і закликають нас до того, аби ми усвідомили та винесли уроки з нашої історії – захищати й берегти свою державність, свободу і незалежність. Наш обов’язок – щодня, скрізь і всюди пам’ятати, що Герої не вмирають!
Листопадовий рейд 1921 року засвідчив незламність українського національного духу та прагнення продовжувати національно-визвольну боротьбу до її переможного завершення став останньою спробою Армії УНР та українських повстанців збройним шляхом відновити втрачену державність.