«І чорний кусень сухаря медовим пряником здавався»

Давні джерела зберегли гіркі свідчення про голодні лихоліття українського народу.
Голод 1932-1933 рр. для українців був тим же, чим нацистський геноцид для євреїв, або різанина 1915 р. для вірмен. Ця трагедія, масштаби якої просто неможливо усвідомити, завдала нації непоправного удару. Соціальні, психологічні і демографічні наслідки, які дають про себе знати і понині.
Cаме жахливе в голодоморі 1932-1933 рр. – це те, що його можна було уникнути.
Аналіз даних демографічної статистики 30-х років свідчить про те, що втрати населення України вiд голоду 1932 року становлять близько 150 тисяч чоловiк, а вiд голоду 1933 року - вiд 3 до 3.5 млн. чоловiк. Повнi демографічні втрати, включаючи катастрофiчне зниження народжуваностi пiд впливом голоду, сягають за 1932-1933 роки понад 6 млн. чоловiк.

Учні розширили свої знання історичними передумовами виникнення голодомору, ознайомились з інформацією політики тих часів проти українського народу.

Найбільше їх вразило те, що третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300г хліба на працюючого. Батьки, спасаючи життя своїх дітей, залишали на вокзалах, лікарнях, у містах, надіючись, що діти попадуть в дитячий будинок чи лікарню і таким чином – виживуть.

Такі заходи формують в учнів повагу до минулого України, до людей які пережили страшне лихоліття голодомору, виховують громадянську свідомість, почуття співпереживань.