Погрози і конфлікти: як над Хрещатиком уперше підняли український прапор
29 років тому над Києвом замайоріло синьо-жовте полотнище. Ця подія відбувалась у доволі напруженій суспільно-політичній обстановці.
24 липня 1990 року на Хрещатик, 36, примчали міліцейські автобуси – близько півтисячі бійців у повному бойовому спорядженні. За вказівкою Компартії, вхід до флагштоку закрили на замок і виставили пост у складі капітана і трьох міліціонерів.
Про ті часи розповідає Олександр Мосіюк, заступник голови Київради у 1990 – 1992 роках.
Назустріч народній хвилі
– Олександре Миколайовичу, яким документом керувалися столичні депутати, щоб ухвалити рішення про підняття прапора?
– 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». Цей парламентський документ і було прийнято за основу для розгляду в Київраді.
– Чому синьо-жовтий стяг викликав конфлікти і погрози з боку комуністів?
– Символіка, як базовий символ держави, завжди відігравала колосальну роль. Новий прапор опинився в епіцентрі ідеологічної боротьби. На той час народна хвиля рухалася із західної України (Галичини і Волині) до Києва. У липні 1990 року вона досягла нашого міста…
– У Київраді тоді нараховувалося 300 депутатів?
– На той момент – близько 270 – 280 депутатів. Щоб ухвалити те чи інше рішення, потрібно було набрати 151 голос. Про легітимність «прапорного» рішення говорити не зовсім логічно. Хіба ж місцеві органи можуть таке вирішувати? Символіку держави визначає парламент, а не столична влада. Тим більше, на сесії Київради нам не вистачало голосів. Спротиви комуністів були дуже сильні. Головним нашим союзником стала київська громада.
«Я це зробив особисто»
– Коли ваші колеги-однодумці дійшли до згоди про підняття синьо-жовтого стягу?
– За день до підняття. Але проблема полягала в тому, що синьо-жовтий прапор могли спустити за наказом Компартії. Треба було заручитися підтримкою з боку столичної влади. Ввечері 23 липня 1990 року ми зустрілися з керівником київської міліції, полковником Володимиром Шапошником. Він порадив піднімати стяг не раніше, аніж після 18:00 (щоб міліція не застосовувала силу). У вузькому колі було вирішено: ми піднімемо двоколор 24 липня о 19:00. Коли відкрили засідання Київради, комуністи вже знали про наші плани і намагалися зірвати сесію. Вони запропонували піти до тролейбусного депо, де організовувався страйк із вимогою підняти заробітну плату. Звісно, то була провокація. Пізніше «страйкарі» підтримали нас.
У столичній мерії відзначать День прапора.
– А хто саме підняв прапор над Києвом увечері 24 липня 1990 року?
– Я це зробив особисто. У тому й був весь задум: якщо представник влади підняв прапор, то його вже ніхто не мав права знімати…
За інформацією: https://vechirniy.kyiv.ua