Бібліотека ім. Т. Шевченка для дорослих до 175-річчя від дня народження Іллі Рєпіна

“Коли дивишся на десятки й десятки картин, написаних пензлем Рєпіна, художник здається велетнем. Сама кількість полотен вражає своєю колосальністю.

І ось він - невеликий на зріст, у чорній шинельці з накидкою, у звичайних плетених рукавичках, зовсім простий, навіть ніби сором'язливий, наче й не знає, що він - Рєпін…”

Так, сьогодні мова піде про Іллю Юхимовича Рєпіна, українського художника, його зв’язок з Україною.

Народився Ілля Юхимович 5 серпня 1844 року в селі Чугуєві Харківської губернії у родині так званих «військових поселян», що в табелі про ранги перевищувало звання хіба що кріпака.

З самого юного віку Рєпін прагнув якомога краще пізнати свою країну, її історію та звичаї. А допомагала йому в цьому мати - активна і діяльна жінка. Вона навіть організувала гурток, де займалася з дітьми односельців. Не дивно, що юнак перейнявся щирою любов’ю до української культури, оспівуючи її на своїх полотнах.

Акварельні фарби до дому Рєпіних уперше приніс двоюрідний брат Іллі Юхимовича - Трохим Чаплигін. Як згадував згодом сам художник, його життя змінилось у той момент, коли він побачив “оживання” гарбуза: чорно-біле зображення, розміщене в дитячій абетці, раптом набуло яскравості та насиченості. З цього дня ідея преображення світу за допомогою фарб вже не полишала хлопчика:

У 1863 році Рєпін поступив в Академію Мистецтв в Петербурзі. Він був старанним учнем: в 1869 році був нагороджений малою золотою медаллю, а в 1872 році отримав велику золоту медаль.

Зв’язок із рідним містом, Слобожанщиною й Україною Ілля Рєпін намагався зберігати до кінця життя, а українські мотиви посідали важливе місце у творчості художника.

З Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: Д. Яворницький, М. Мурашко, М. Кропивницький, Є. Чикаленко й багато інших. Його учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров та інші.

Він підтримував діяльність рисувальних шкіл у Києві М. Мурашка, у Харкові. Взяв участь у заходах зі спорудження першого в Україні пам'ятника Т. Шевченку.

Після здобуття Фінляндією незалежності від Росії Ілля Рєпін не захотів переїжджати до Москви і Петербурга, згодом більшовики також перекрили шлях і до України. 1919 року Рєпін подарував фінському Товариству художників 23 картини російських художників, які не підтримали більшовицького перевороту. Так було покладено початок знаменитій колекції “Атенеум”.

Помер художник Ілля Юхимович Рєпін 29 вересня 1930 року у своїй віллі “Пенати” в невеличкому фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу в східній Україні, вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку і пагорба, який Ілля Рєпін називав Чугуєвою гіркою.

Ми намагались найкоротше розповісти вам про цього геніального художника аби зацікавити вас дізнатися більше про нього. Ми сподіваємось, що нам це вдалося.

Чекаємо вас в Бібліотеці ім. Т. Шевченка для дорослих, де до 175-річчя від дня народження Іллі Рєпіна на тематичній поличці представлена добірка книжок “Ілля Рєпін та Дмитро Яворницький”.

Цікаві факти про Рєпіна

• Ще за його життя на його знаменитого Івана Грозного, який щойно вбив сина, було скоєно замах. Божевільний художник-іконописець, не витримавши страшного погляду царя, порізав полотно ножем. До відновлення залучили не лише кращих реставраторів, а й самого Рєпіна. Але майстер не захотів повертатися до первісного Івана Грозного, що з’явився 20 років тому, і намалював обличчя царя по-новому. В результаті воно вийшло ліловим. Реставратори потай від Рєпіна повернули особі Івана IV колишній колір. Коли картину показали художнику, він не звернув уваги на таку “самодіяльність”.

Одного разу художник познайомився з молодим лікарем, який повідомив йому про користь сну на відкритому повітрі. Після цього Рєпін завжди спав з відкритими кватирками навіть в лютий мороз. Його діти і через багато років не могли втриматися від тремтіння, згадуючи, як в жорстоку холоднечу батько змушував всю сім’ю спати разом з ним на морозі.