Роки 32-й, 33-й минулого століття... Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі. Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було? Сьогодні ми знаємо, що це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. Вісім мільйонів зморених голодом дітей України – ось наслідки цієї війни. Їх – неоплаканих, не відспіваних, похованих у спільних могильниках, щороку згадують в День пам’яті жертв голодоморів.
До цієї скорботної дати в бібліотеці ім. О.Матросова для дітей 24 листопада проведено годину-реквієм «Плач сердець наших». Старшокласникам була представлена книжкова виставка-інсталяція «Голод-33: невиплакані сльози України», на якій крім документальних книг та статей, спогадів свідків тих жахливих подій, художньо-документальних книг відомих українських письменників, було розміщено хліб, свічку, колоски, чорну стрічку. На цей захід була запрошена українська поетеса, перекладач, член Національної спілки письменників України Валентина Козак. Пані Валентина розповіла дітям про голодомор в Україні, спогади про який вона чула від матері з самого дитинства, прочитала рядки своєї поеми «Чорнохрестя». Вони болем і сумом відгукнулися у дитячих серцях, не залишили байдужим жодного глядача. Ця поема — це крик душі, німа правда історії. Письменниця закликала кожного згадати ті трагічні для України роки та помолитися за кожну безневинно загублену душу. Діти і дорослі хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх, хто помер від голоду в 1932-1933 роках.
Голодомор - не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує нашу пам'ять. Тож ми, українці, повинні пам’ятати про трагічні сторінки нашої історії, щоб вони більше ніколи не повторилися!
