Бібліотека ім. М. Костомарова провела зі студентами дискусію «Гендерна рівність: чи існує вона в Україні та для чого вона потрібна»
Бібліотека ім. М. Костомарова провела зі студентами Центру професійної освіти технологій, поліграфії та дизайну м. Києва дискусію «Гендерна рівність: чи існує вона в Україні та для чого вона потрібна».
Поширена думка, що гендерна нерівність – це якась далека, не наша, штучна проблема. Але ми живемо в суспільстві, яке має дві частини людства: жінки і чоловіки, які мають різні потреби, різні інтереси і різні умови для реалізації. Тому разом зі студентами Центру професійної освіти технологій, поліграфії та дизайну м. Києва ми вирішили розібратися, чи існує гендерна рівність в Україні та для чого вона потрібна. Ведучою заходу стала директор Центру у справах сім’ї та жінок Шевченківського району м. Києва – Людмила Лєбедєва
Що таке гендерна дискримінація?
Це така ситуація, коли жінки та чоловіки не є рівними за правами, можливостями та уявленнями про них. Тобто коли йдеться про неоднакове поводження з людьми, яке повністю чи частково спричинене гендером цих людей. Жінки відстають від чоловіків у багатьох областях, включаючи освіту, можливості на ринку праці, представленість у політиці, платню за рівноцінну роботу. На думку науковців, гендерна рівність є наступною сходинкою соціально-статевих відносин після патріархальної системи.
Чи існує гендерна дискримінація в Україні?
Офіційно – ні. На законодавчому рівні гендерну дискримінацію заборонено Конституцією та Законом «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Крім того, 1980 року Україною була ратифікована Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. 2005 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Навіть Угода про асоціацію між Україною та ЄС, містить статтю про гендерну рівність в економічному житті, яка декларує забезпечення рівних можливостей для чоловіків та жінок у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі ухвалення рішень.
На практиці в Україні досі зберігається доволі консервативне та стереотипне сприйняття жінок та чоловіків, їхніх можливостей та ролей, які не дозволяють повною мірою реалізувати ту гендерну рівність, яка прописана у всіх згаданих документах. Хоча протягом останніх років ситуація потроху покращується.
Гендерна нерівність в Україні у цифрах: найцікавіші факти
- Кількість жінок та чоловіків в Україні станом на січень 2018 року: жінок – 22 658 586, чоловіків 19 558 180
- Україна посіла 61 місце зі 144 країн, представлених в «Індексі гендерного розриву».
- Зарплата жінок в Україні на 26% нижчі, ніж у чоловіків.
- 40% жінок займають керівні посади вищого рівня.
За даними ГО «Трудові ініціативи», жінки затримуються на посадах середньої ланки довше, ніж чоловіки, а «пробити» скляну стелю та влаштуватися на керівні посади жінкам досить складно навіть за наявності найвищого рівня знань та досвіду.
Наразі на ринку праці України залучена приблизно рівна кількість чоловіків та жінок. Відповідно, як чоловіки так і жінки фактично в однаковій мірі вкладають у розвиток економіки країни. Разом з тим, жінки нерідко погоджуються на менші зарплати ніж чоловіки, а також не завжди претендують на високі посади. Їхні зарплатні очікування є нижчими, ніж у чоловіків.
В українському суспільстві і дотепер існують стереотипи щодо існування питомо «жіночих» та виключно «чоловічих» не тільки професій, а й навіть факультетів. А позиції гендерної рівності запроваджуються поступально.
Як виглядає ситуація із забезпеченням рівності у світі?
У світі теж доволі активно працюють над забезпеченням рівності. Правда, повільніше, ніж варто було б. Минулого року Всесвітній економічний форум була презентував доповідь, яка свідчить, що для того, аби повністю подолати гендерну дискримінацію, нашій планеті знадобиться ще щонайменше 100 років. Зараз найкраща ситуація з гендерною рівністю, складається в Ісландії. Загальний індекс забезпечення рівності в цій країні становить 87,8%, вона стає лідером рейтингу ВЕФ дев'ятий рік поспіль. Ісландія – єдина країна, де показник залученості жінок у політичну діяльність перевищив 70%. До першої п'ятірки увійшли також Норвегія, де загальний рівень забезпечення рівності склав 83%, Фінляндія (82,3%), Руанда (82,2%) і Швеція (81,6%).
Разом з тим, жінки дедалі активніше включаються у політичні та економічні процеси. Тому експерти Всесвітнього економічного форуму переконані: оскільки світ переходить від капіталізму до епохи, коли головною цінністю стає талант, а успіх держави визначається його інноваційністю, виграватиме той, хто зможе успішно інтегрувати жінок у ці процеси.