До Дня вишиванки в столиці урочисто відкрили пам’ятний бюст Василеві Вишиванову

З нагоди відзначення 15-ї річниці Всесвітнього дня вишиванки та в рамках реалізації Загальнонаціональної громадської ініціативи з історичної інтеграції «Українська історія в камені» у Шевченківському районі столиці урочисто презентували пам’ятну скульптуру Василеві Вишиванову (Вільгельму фон Габсбургу), українському патріоту із давньої австрійської династії з українським корінням. Більше фото ТУТ.

Ініціатори проєкту – патріотична спільнота, зокрема, громадські організації: «Народний музей України», «Музичний Батальйон», «Всесвітній день вишиванки» та історичний клуб «Холодний Яр».

Над погруддям працювади скульптори Михайло Горловий та Олександр Фурман, архітектурне рішення - творча майстерня «Архітектон». Встановлення пам’ятника об’єднало зусилля великої кількості організацій та небайдужих українців. А саме: громадські організації «Всесвітній день вишиванки», «Музичний Батальйон», «Народний музей України», «ПанЄвропа Україна», МЗС, Шевченківська райдержадміністрація, історичний клуб «Холодний Яр» та Роман Коваль, Тетяна Осташко, Олександр Юрков, Вадим Мазур, компанії «ІБК», «Іствуд-Україна», отець Тарас Мельник, отець Іван Грицюк, Віктор Кривенко, Андрій Ковальов.

Довідкова інформація:

Вільгельм Франц Лотрінген Габсбург народився 10 лютого 1895 року в м. Пола на острові Люссін (Далматія), де зростав і виховувався у маєтку свого батька, ерцгерцога Карла Стефана. Він був правнучатим племінником Франца-Йосифа І ‒ імператора Австро-Угорщини і двоюрідним племінником Карла І ‒ останнього імператора. У молоді роки він потай вирушив у Карпати. Їх неповторна краса, мальовничість гірських строїв, тужлива мелодика гуцульських пісень і вишукана поетика українського слова назавжди причарували Вільгельма Габсбурга і поклали початок його палкої любові до України. «Від тоді я зовсім змінився й до Живця вернув іншим, як виїхав», ‒ писав він у своїй автобіографії.

У 1915 р. Вільгельм отримав призначення до 13-го уланського полку як лейтенант австро- угорської армії. Полк складався переважно з українських юнаків Золочівщини, що спонукало ерцгерцога до серйозного вивчення української мови, якою він намагався говорити з вояками. Вільгельм зжився з ними і щиро опікувався своїми підлеглими, які платили йому відданістю і любов’ю. Один з них привіз йому з відпустки сорочку, яку ерцгерцог відтоді носив залюбки, що і принесло йому українське ім’я Василь Вишиваний. Від цього часу почалося його ознайомлення з українською історією та літературою.

Особливу активність Вільгельм Габсбург виявив під час мирних переговорів у Бересті- Литовському, де Україна була визнана суб’єктом міжнародного права. Ерцгерцог сприяв прийняттю проекту про західні кордони України і ординацію автономного коронного краю Галичина.

У квітні 1918 р. Вільгельм Габсбург очолив військову групу австрійської армії, у складі якої перебував патронований ним легіон Українських Січових Стрільців (УСС). З того часу він почав підписуватися «Полковник У.С.С.»

У 1922 р. Василь Вишиваний відійшов від активної політичної діяльності, проте не припинив зацікавлення українським визвольним рухом. Його контакти з українським підпіллям зрештою виявилися для нього фатальними. 22 вересня 1947 р. Василя Вишиваного було заарештовано в англійській зоні Відня управлінням контррозвідки МДБ Центральної групи військ як агента французької розвідки і учасника оунівського підпілля. В процесі слідства він був звинувачений у зв‘язках з ОУН, співробітництві з англійським агентом і французькою контррозвідкою під час Другої світової війни і згодом після капітуляції Німеччини.

19 грудня 1947 р. В. Габсбург був переведений у МДБ УРСР, де протягом півроку тривало слідство у його справі. 20 травня 1948 р. слідство було закінчено і справу передано у воєнну прокуратуру. За іронією долі і у звинувачувальному висновку воєнної прокуратури без будь-яких доказів стверджується, що «австро-угорські правлячі кола готували В. Габсбурга-Льотрінгена на український престол». Попри всю безглуздість висунутих звинувачень, В. Габсбург був засуджений до 25 років позбавлення волі. 18 серпня 1948 р. В. Вишиваний помер у лікарні Лук’янівської в’язниці. Місце його поховання встановити досі не вдалося.

В особі Вільгельма Габсбурга зустрічаємось з рідкісним проявом надзвичайної ідеалістичної постави і самозречення заради високої духовної мети, яку він вбачав у справі визволення України. Саме ідеалами боротьби за українську національну справу, а не якимись особистими інтересами керувався Вільгельм Габсбург ‒ Василь Вишиваний, пов’язуючи свою долю з українським національно-визвольним рухом. Заради України він пішов з батьківської домівки, розірвав зв‘язки з родиною, найаристократичнішими колами Європи, віддав свої молоді роки, високе становище, титули, кошти і зрештою заплатив життям. В. Габсбург доповнив собою той довгий список українських патріотів, який складали вороги української незалежності і свободи, починаючи від викраденого петровськими людоловами Андрія Войнаровського і закінчуючи підступно вбитими більшовицькими агентами С. Петлюрою, Є. Коновальцем, Р. Шухевичем, С. Бандерою, Д. Скоропадським.